Журнал "Правова інформатика"

Журнал засновано в жовтні 2003р. Видається не менше 4 разів на рік.

Архів:

На головну

Зважаючи на: політичну та економічну доцільність підвищення рівня системності у забезпечення реалізації прав і свобод людини, захисту суб'єктивних цивільних прав, підтримання національних інтересів та безпеки в умовах розбудови держави, поширення інтеграційних процесів та просування до світового інформаційного суспільства,
необхідність удосконалення загального правового упорядкування суспільних інформаційних відносин і створення міжгалузевого інституту - інформаційне право та самостійної наукової дисципліни і законодавства за умов формування електронно-інформаційного середовища в державі,
відсутність на інформаційному ринку України спеціалізованого видання про процеси в сфері інформаційного права та правової інформатики

Науково-дослідний центр правової інформатики Академії правових наук України, разом з Інститутом законодавства Верховної Ради України провели попередню роботу по формуванню концепції видавничого проекту під назвою "Правова інформатика", який пропонується для реєстрації в якості засобу масової інформації. Проект передбачає видання журналу "Правова інформатика" - загальнодержавного, науково-теоретичного, періодичного засобу масової інформації. Програмні цілі: Основна мета проекту - залучити до цивілізованого інформаційного загальнодержавного поля та обговорення багато аспектних завдань інформаційної сфери величезний прошарок українських науковців, фахівців з інформатизації та інших галузей народного господарства щодо концептуальних, правових, організаційних, методологічних проблем упорядкування суспільних інформаційних відносин, кодифікації інформаційного законодавства в умовах га-рмонізації з нормами права континентальної системи та формування в України електронно-інформаційного середовища. Завдання проекту передбачає інформаційно-аналітичне висвітлення та інформування про погляди, практичні результати науковців та фахівців різних галузей господарства, а також про зарубіжний досвіду у упорядкуванні та шляхах нормативно-правового регулювання інформаційних відносин в інформаційному суспільстві. Суттєвим елементом проекту є його наукове, громадсько-політичне та економічне спрямування, а саме - формування позитивного іміджу законодавчої влади в Україні та за її межами. Організація проекту з політичної точки зору дає можливість не тільки інформувати про різни погляди на проблеми правового упорядкування суспільних інформаційних відносин в електронно-інформаційному середовищі, але й створити умови для висвітлення нових ідей, концепцій, програм, проектів щодо правової інформатики, інформаційного права та сприяти впровадженню їх у життя. Аргументів проти впровадження зазначеного проекту не маємо. Це може пояснюватися наступним. Національне (державне, публічне) право України має значний масив нормативних актів (законів і підзаконних), що прямо чи побічно регулюють суспільні інформаційні відносини. За дослідженням, що проведено в 2001 році Міжвідомчим науково-дослідним центром по боротьбі з організованою злочинністю при Координаційному комітеті з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України разом з Науково-дослідним центром правової інформатики Академії правових наук України, це 257 Законів, 290 Постанов Верховної Ради (нормативного змісту), 368 Указів Президента, 87 Розпоряджень Прези-дента, 1149 Постанов Кабінету Міністрів, 206 Розпоряджень Кабінету Міністрів, 1095 нормативних актів міністерств, державних комітетів та відомств. Зазначене свідчить про те, що в країні вже створена інформаційно-правова база. Дослідження нормативно-правової бази виявило ряд серйозних недоліків, зокрема:

має місце розбіжність у розумінні структури і складу системи правових норм в сфері інформаційних відносин. В окремі закони включаються норми, що носять підзаконний нормативно-правовий зміст. Відсутність легальної чіткості, ієрархічної єдності законів викликає суперечливе трактування і застосування норм на практиці правозастосування, створює колізію і ігнорування норм закону на користь норм підзаконного акту. Продовжують мати місце безсистемні та безрезультатні дискусії щодо підходів до формування єдиної структури і складу системи правових норм інформаційного законодавства;
діючі правові акти в сфері суспільних інформаційних відносин не повною мірою взаємопов'язані між собою і у недостатній ступені гармонізовані з міжнародними стандартами;
нові правові акти нерідко не узгоджені концептуально з раніше прийнятими, що приводить до правового хаосу;
різні закони і підзаконні акти, що регулюють суспільні відносини, об'єктом яких є інформація, приймалися в різні часи. Вони мають не досить узгоджений понятійний апарат. Ряд термінів не коректні, не викликають відповідну інформаційну рефлексію, чи взагалі не мають чіткого гносеологічного наповнення. Наприклад, такі, як "інформація" і "дані", "інформація про особу" і "персональні дані", "документ" і "документована інформація", "конфіденційна" і "конфіденціальна" інформація, "використання" і "користування", "таємна інформація", "майно", "власність", "володіння", "автоматизована система" і багато інших. Юридичні визначення дефініцій таких, як "сайт", "веб-сайт", "веб-сторінка", "портал", "веб-сервер" та інших відсутні. Термінологічні неточності, різне трактування однакових за гносеологічним змістом категорій, ототожнення понять тільки по визначенням, відсутність нових понять призводить до їхнього неоднозначного розуміння і застосування на практиці;
мають місце застарілі і неефективні норми, а також норми суперечливого чи помилко-вого змісту. Вимагають серйозного переосмислення підходи до законодавчого врегулювання питань захисту прав на інформацію і застосування грифів "Для службового користування", "Не для друку", що законодавчо не визначені, але застосовуються практично;
з погляду проблеми інтелектуальної свободи, тобто свободи створювати і поширювати нову інформацію, відсутнє поняття "нова інформація" і відповідна регуляція відносин;
вимагають законодавчого упорядкування і удосконалювання норми права власності на інформаційні продукти та ресурси, інформаційні технології і інформаційні послуги;
норми права, що визначають захист персональних даних потребують гармонізації з положеннями відповідних європейських стандартів, а також, розробки і введення правового механізму щодо реалізації людиною її права власності на персональні дані;
потребує подальшого осмислення і удосконалення норми авторського і патентного права щодо е-середовища;
практично відсутнє спеціальне законодавче регулювання питань, пов'язаних з використанням мережі Інтернет і наданням відповідних послуг. Зазначені обставини підвищують інвестиційний ризик і провокують відставання від темпів розвитку мережної економіки в інших країнах, звужують можливості участі громадян і організацій у формуванні е-середовища;
велика кількість законів і підзаконних актів в сфері інформаційних відносин ускладнює пошук, аналіз, правову експертизу і узгодження при практичному застосуванні та ін.

В середовищі фахівців є думка, що сукупність правових норм в сфері суспільних інформаційних відносин, визначених у законах і підзаконних актах, досягло по кількості критичної маси. Це обумовлює необхідність і можливість виділення їх в окремий, автономний міжгалузевий інститут права - інформаційне право і відповідну легальну систематизацію на рівні самостійної наукової дисципліни і законодавства. Зазначене передбачає також наявність запровадження спеціалізованого засобу масової інформації, який буде інформувати та консолідувати різни думки і погляди щодо побудови в Україні демократичної соціальної правової держави, найвищою цінністю у якої визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека в умовах розвитку процесів інформатизації. Загальна економіка проекту передбачає розповсюдження журналу у всіх органах державної влади, вищих учбових закладах та юридичних інститутах. Планується вихід видання на повну самоокупність за 3-х річний період його реалізації, за умов залучення спонсорів та комерційного його розповсюдженні на вільних сегментах інформаційного ринку.

До редакції необхідно надавати матеріали, що виготовлені друкарським способом (з ім'ям, адресою, телефоном автора), а також їх електронний варіант у вигляді файлу з розширенням - .rtf, структура якого повністю відповідає друкованому варіанту.
Статті видаються в авторській редакції.